Визівнути, -ну, -неш, гл. — духа. Испустить духъ. Бито коло стовпа киями поти, поки й духа визівнув.
Гарюкало, -ла, м. и с. гарюкання, -ня, с., гарюкати, -ся, -каю, -ся, -єш, -ся, одн. в. гарюкнути, -кну, -неш, гл. = гарикало, гарикання, гарикати, -ся, гарикнути. З тими наймичками, треба все гарюкатись, сваритись.
Гнап, -па, м. Мастеръ, изготовляющій сіряки и опанчі.
Замня́ти, -мну́, -не́ш и пр. гл. = зам'яти и пр.
Наговори́ти, -ся. Cм. наговорювати, -ся.
Непідвладність, -ности, ж. Независимость.
Погарчати, -чу́, -чи́ш, гл. Поворчать (о собакѣ и человѣкѣ).
Подобати, -баю, -єш, гл. 1) він подобав. Ему понравилось. Ой ти, Авраме, старіш чоловіче, подобав єсь собі жити в небі вічне. Отця і матку налаяла, вона їх налаяла і не подобала. 2) Идти, приличествовать. Так подоба, як сліпому дзеркало. 3) Походить, быть похожимъ. На що таке подобає земля: чи на скриню, чи на коржа?
Сягати, -га́ю, -єш, сов. в. сягну́ти, -гну́, -не́ш, гл.
1) Достигать, достичь, касаться, простираться, доставать, достать. Бреде старий, назад ся оглядає, а йому вода вже по шию сягає. З дідьком не сягай до одної миски. По Вкраїні огні горять, під небо сягають.
2) Хватать, хватить, стать. Узяла карбованця грошей, — думка, бач, така, що стане й на оливу; адже й не сягнуло.
Тулу́к, -ка́, м. 1) Медвѣжонокъ, волченокъ. Вовчиха начинить тулуки. Медведиха ужеребила тулуки. 2) = Тулун.