Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Добросе́рдо нар. Благодушно, добросердечно.
Дові́льній, -я, -є. 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. Н. Вол. у. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. Харьк. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. Харьк. у. 4) Произвольный.
Доспі́ти Cм. II. доспівати.
Заго́ва́ нар. Заранѣе, заблаговременно. Вх. Зн. 18. Желех.
Заденчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = заднити. Діжку ще не заденчено. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Кородитися, -джуся, -дишся, гл. Жаловаться на боль. Як прийшла косовиця, то й жінка породиться. Ном.
Куцорогий, -а, -е. Съ короткими рогами. Желех.
Розлучити, -ся. Cм. розлучати, -ся.
Таблиця, -ці, ж. 1) Дощечка, таблица. Стояла таблиця біла, а на ній були виписані мої гріхи. Гн. II. 76. 2) Классная доска. Шейк. 3) Вывѣска, доска съ надписью. На стовпі таблицю прибив і на ті таблиці написав так: хто сюдою буде їхать, то непремінно щоб сюди заїхав. Рудч. Ск. II. 92. Ум. табличка, табличечка. Грин. I. 188.
Шиголля, -ля, с. Тонкія вѣтви, молодые побѣги.