Варнячити, -чу, -чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить.
Вихвалка, -ки, ж. Хвастовство, похвальба. Ти все на вихвалку. При.... вихвалках.... своєю силою.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Ключівник, -ка, м. У кожевниковъ: веревка на крюкѣ, вбитомъ въ потолокъ, служащая для подвѣшиванія кожи.
Наровли́вий, -а, -е. = норовливий.
Обкидати I, -да́ю, -єш, сов. в. обкидати, -даю, -єш, гл.
1) Обкидывать, обкидать.
2) Забрасывать забросать. Обкидали мене болотом.
3) Обметывать, обметать. Обкидай комір заполоччу.
Роспиндитися, -джуся, -дишся, гл. Разважничаться, заважничать, надменность показать.
Свячене, -ного, с. Освященное во время Пасхи.
Усюсько нар. = усюсінько. Покрова усюсько похова.
Уючити, -чу, -чиш, гл. Вьючить.
