Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обаполок

Обаполок, -лка, м. 1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна. 2) Окраина. Кий там чорт у Харькові городи! хиба по обапілках города. Лебед. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 1.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБАПОЛОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБАПОЛОК"
Витуряти, -ря́ю, -єш, сов. в. витурити, -рю, -риш, гл. Прогонять, прогнать, вытѣснить, выгнать. Як би дідову дочку витурити з домі). Рудч. Ск. II. 55.
Досі́ювання, -ня, с. и пр. = досівання и пр.  
Дробеля́ва, -ви, ж. = дрібнота. Вх. Лем. 411.
Заструпи́тися Cм. застру́плюватися.
Киш! меж., которымъ отгоняютъ птицъ. Позгоним вас: киш-киш!
Люз, -зу, м. 1) Свободное мѣсто. Желех. люзом. Какъ нарѣчіе: свободно; въ безпорядкѣ; неукрѣпленно. Люзом ходити. Желех. Кінь... на каменистій дорозі пошнипає (обнюхає) каміне, попробує ногою, чи не лежить воно люзом. Шух. І. 79. 2) Смѣна караула? Федьк. III. 165.
Мизи́нчий, -а, -е. Самый младшій. Мизинче, поки буде инче. Камен. у.
Обшматувати, -ту́ю, -єш, гл. Оборвать, изорвать въ куски на комъ одежду. Ввійшов старий у хату обшматований побитий. Грин. II. 171. Обірваний та обшматований який. Мир. ХРВ. 216.
Тряскати, -каю, -єш, гл. Хлопать. Аби Біг ласкав, а батіг тряскав. Ном. № 1276.
Унизу нар. Внизу.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБАПОЛОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.