Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Видельце, -ця, с. = виделка. Левиц. І. 495. Также и во мн. ч.: видельця. Той. тільки й остався, в кого або чарка в руці була, або закуска на видельцях. Св. Л. 203.
Вунтувати, -ся, -тую, -ся, -єш, -ся, гл. = пручатися? Ой ми його не пускаєм, най ся не вунтує; ми хочемо тото знати, де він ніч ночує. Гол. І. 227.
Гниличчя, -чя, с. соб. Гнилушки, истлѣвшія вѣтви и стволы деревъ. Желех.
Докорота́ти, -та́ю, -єш, гл. Дотянуть, довлачить. Насилу ніч ту докоротала. Де мені смерти своєї дождати, альбо віка свого докоротати. Мет. 349.
Звитя́жний, -а, -е. Побѣдный.
Крупина, -ни, ж. Зернышко крупы. Добра каша: крупина за крупиною гониться з дрючиною. Ном. № 12321.  
Мая́чення, -ня, с. 1) Мельканіе, мерцаніе. 2) Бредъ, галлюцинація.
Обгрібатися, -баюся, -єшся, сов. в. обгребтися, -буся, -бешся, гл. 1) Огребать, огресть съ себя. 2) Гресть (весломъ).
Преміч, мочі, ж. Сила, наибольшая сила. З усієї премочі смикнув. Конст. у.
Халупник, -ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. І. 271.