Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вінчати, -ча́ю, -єш, гл. Вѣнчать; увѣнчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Шевч. 193. Вінцем благим вінчаєм літо. К. Псал. 145. Кінець діло вінчає. Ном. № 10005.
Дирзи́на, -ни, ж. Одинъ экземпляръ Раст. дирзи. Ум. Дирзи́нка. дирзи́нонька.
Кахоль, -хля, м. = кахель. Мені все одно — що кахоль, що пічка. Ном.
Коріння, -ня, м. соб. 1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР. 2) Пряности. Желех. Ум. коріннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб.
Нагні́ватися, -ваюся, -єшся, гл. Разсердиться, разгнѣваться. Нагнівався мій миленькій та й до мене не говорить. Чуб. V. 1189.
Повинорювати, -рюю, -єш, гл. Выискать (во множ.). Та тут хоч печериці і єсть, так за бісовою дітворою не вбачиш їх: як де нагибають, так і повиморюють. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Принижатися, -жаюся, -єшся, сов. в. принизитися, -жуся, -зишся, гл. 1) Опускаться, опуститься ниже, понизиться. Всяка гора і горб принизиться. Єв. Л. III. 5. 2) Унижаться, унизиться. Принизивсь панський рід великий. К. ПС. 41.
Скочувати, -чую, -єш, сов. в. скотити, -чу, -тиш, гл. Скатывать, скатить, взваливать, взвалить. Скоти сей камінь наниз. Хотіли удвох скотити на віз того кабана..., а я його й сам скочу. Рудч. Ск. І. 157.
Султанський, -а, -е. Султанскій. К. ПС. 120.
Тиркотайло, -ла, с. Трещотка, стукалка. Вх. Уг. 271.