Бездушний, -а, -е. Неодушевленный, бездыханный, безжизненный. Я ж мов дерево бездушне, мов глухий не чую. І Ремула по лобу хвись! Хвастун бездушний повалився.
Відгребти, -ся. Cм. відгрібати, -ся.
Куревійниця, -ці, ж. = куревиця.
Лазниця, -ці, ж. Банщица. Ум. лазни́чка.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Намо́вити, -ся. Cм. намовляти, -ся.
Ницість, -цости, ж. Низость, подлость.
Обрання, -ня, с. Избраніе.
Примічати, -ча́ю, -єш, сов. в. примітити, -мічу, -тиш, гл. Примѣчать, примѣтить. По чім мене, мила, примічаєш? — Потім, милий, тебе примічаю: рано встаєш, коня наповаєш.
Розвідка, -ки, ж.
1) Развѣдываніе, слѣдствіе. Недовгий час розвідує Всевишній, щоб нас судом правдивим осудити: без розвідок могущого вбиває.
2) Изслѣдованіе (научное).
3) Жена разведенная съ мужемъ.
