Безголосий, -а, -е. 1) Не имѣющій голоса, безголосый. Де там йому співати — він зовсім безголосий. 2) Безгласный.
Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Відсапувати I, -пую, -єш, сов. в. відсапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Отрабатывать, отработать полотьемъ. Дайте на подать п'ять карбованців, я вам, пане, з дітьми відсапаю.
Глумливо нар. Насмѣшливо.
Зату́лок, -лка, м. Отдѣлка полушубка по борту смушкомъ.
Переляскати, -каю, -єш, переляща́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Перестать хлопать (бичемъ).
Повишіптувати, -тую, -єш, гл. Излѣчить заговоромъ (многихъ).
Понакарбовувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и накарбувати, но во множествѣ.
Порпати, -паю, -єш, гл. Копаться, разгребать, выгребать (о курахъ и пр.). Кури порпають грядки. (Пес) порте яму. 2) Возиться, рыться въ чемъ.
Похило нар. Наклонно.