Византієць, -тійця, м.
1) Житель Византіи.
2) Православный. Я — круглий сирота між лютеран, латинців, византійців-християн.
За́плішечка, -ки, ж. Ум. отъ заплішка.
Зоп'ясти, -пну, -неш, гл. = зіп'ясти, -ся.
Качання I, -ня, с.
1) Катанье, перекатыванье.
2) Катанье бѣлья, раскатыванье тѣста.
Підгір'я, -р'я, с. Подгорье, мѣстность у подошвы горы. На луках був сінокос аж до гори, а підгір'я орали під хліб, на горі була толока.
Пригород, -да, м. Пригородъ. Усі городи й пригороди пороздавав їм (панам) король то на староства, то на волости.
Промова, -ви, ж. Рѣчь. Царь Наливай промову промовляє. Богослов казав промову над якимсь помершим паном. Ум. промовка.
Пуслик, -ка х. Родъ одежды. З тим ся треба любувати, што в пуслику ходит.
Ряхта, -ти, ж. ? Оце лохвицька ряхта.
Хляґоза, -зи, ж. = хляґа.
