Бумажний, -а, -е. = папіровий.
Віз, воза, м. 1) Возъ, телѣга. Род. мн. віз и возів. Части воза: снасть, ящик, колеса, голоблі или війя съ ярмом (Cм. все это ). Треба, як п'ятого колеса до воза. Привезено сіна тридцять віз. віз літерняк. Cм. літерняк. 2) Созвѣздіе Большой Медвѣдицы. Віз на небі вниз повертавсь. Глянув на зорі, аж Віз уже докочується геть-геть. 3) Родъ карточной игры: свои козыри. підвезти воза, візка. Поддѣть, сдѣлать неожиданную непріятность. Ум. візок, возик, візочок, возичок.
Дворя́дний, дворядо́вий, -а, -е. Въ два ряда, двурядный.
Заверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. заверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить; поворачивать, поворотить. Дике утя... завернуло під крильце головку та й куняє на озерці. Уже коники запряжені і возики завернуті. 2) Заходить, зайти по дорогѣ. Хто б не завернув на двір, або не зайшов у хату, — є кожному горілки чарка. І в хутір лихо завернуло, і сліз чимало принесло. 3) Ворочать, воротить. Завертіла миленького, завертала: ой вернися, мій миленький, завернися. Там пасла гуси дівчина молода. — «Покинь, дівчино, гусоньки завертати». Жолніри, що йшли слідком, завернули собак. 4) Приглашать, пригласить зайти, запрашивать, запросить. Оттоді-то удова не убогою себе мала, всіх козаків у двір завертала. 5) Возвращать, возвратить что. Заверну все твоє. 6) Оскоплять, оскопить (животное). 7) — го́лову, мо́зок (кому). Оглуплять, одурять (кого). Не тієї освіти, що серце сушить і голову завертає. Чаще безлично: заверну́ло го́лову, мо́зок (кому). Одурѣлъ (кто). 8) заверну́ти ніс. Заважничать.
Краса, си́, ж.
1) Красота. Дочка в тебе буде на ввесь світ красою, а зять — на ввесь світ славою. Ой хоч знайдеш з русою косою, да не знайдеш з такою красою. краси набіратися. Хорошѣть. Поки Явтух ріс та краси набірався, Фрузина ледачіла, старілась.
2) Раст. Amarantus caudatus L. Ум. красонька. Свою красоньку утеряла, хоть я й молода. Круз нове люстренько виглядалася, сама своїй красонці дивувалася.
Обмацування, -ня, с. Ощупываніе.
Повтулювати, -люю, -єш, гл. То-же что и утулити, но во множествѣ.
Чапати, -паю, -єш, гл.
1) Итти, медленно ступая со звукомъ. Щось чапа.
2) Рвать, обрывать, напр. плоды съ дерева.
Чіпє, (п'я, с. ?) = очепа.
Щедрівчаний, -а, -е. Къ щедрівкам относящійся.
