Виганьбити, -блю, -биш, гл. Изругать. Семен було мене і полає, і виганьбить.
Да́вно 1, -на, с. (Употребляется только въ косвенныхъ падежахъ). А тут бур'ян, піски, тали, і хоч би на сміх де могила о давнім давні говорила. І батьки наші казали, що зробив ти в давні давна. З да́вна, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н. Издавна, съ незапамятныхъ временъ. Був собі дід та баба, з давнього давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Ви, тітко, кажете, що се Музичин грунт, з давніх давен. Адже ж у давнього Музики було багато степу. Це ще з давніх давен у нас повелося.
Дарома́ нар. = Дарма. А ясно, ясно — дарома, що ніч.
Лю́дськи́й, -а, -е. 1) Человѣческій. Де люде не ходють і людський христіянський глаз не заходе. Напився він не раз людської крови. І погляд у його не людський. 2) Человѣчный, привѣтливый. 3) Порядочный, разумный, смыслящій. Не попалось кому людському взяти. півтора людського. Неразумное, неумѣстное. Що скаже, то півтора людського. 4) Народный, простонародный. То земля панська, а то людська. 5) Чужой, не свой. Постаріла мене, брате, людська робітонька.
Насмердіти, -джу, -диш, гл. Навонять.
Позіходитися, -димося, -дитеся, гл. Сойтись. А тим часом позіходилось народу вже чимало.
Приспівок, -вку, м. = приспів. Гарна пісенька та ще й з приспівком.
Справжній, -я, -є. Дѣйствительный, настоящій. Се вже бабі справжні радощі.
Спродуватися, -дуюся, -єшся, гл. = спродаватися.
Строчити, -чу́, -чиш, гл. Строчить (въ шитьѣ).
