Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Годен, -дна, -дне Краткое окончаніе отъ годний. 1) = годний. годен у бога. Угодный Богу. Як я буду в Бога годен, буде в мене худобонька. Гол. IV. 450. 2) не годен. Не въ состояніи. З тої туги аж не годен їсти. Гн. II. 188.
Золотокрилий, -а, -е. Съ золотыми или золотистаго цвѣта крыльями. Полинула, заспівала ти, золотокрила (муза). Шевч. 619.
Зотнутися, -нуся, -нешся, гл. = зітнутися. К. Досв. 172.
Нако́вчити, -чу, -чиш, гл. Наговорить много безъ толку. Пані й почала: й обікрала її стара, і всі хотіли її душі — такого вже наковчила! МВ. (О. 1862. III. 70).  
Негода, -ди, ж. Непогода, ненастье. Борз. у. А дорога й негода крий Боже яка! Ум. негодна, негодонька. І сніг іде, і негодонька. Грин. III. 498.
Писачка, -ки, ж. 1) Ум. отъ писака. Писала писачка, читає собачка. Ном. № 6081. 2) Заостренная палочка для расписыванія подошвы узорами. Сумск. у.
Позадурювати, -рюю, -єш, гл. Забить голову, одурить (многихъ).
Пугач, -ча, м. пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугу. Ум. пугаченько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.
Туркеня, турки́ня, -ні, ж. 1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості. Шейк. 2) Родъ крупныхъ сливъ. Шейк. Ум. туркенька, туркененька, турки́нонька. АД. І. 291.
Улегці нар. Налегкѣ.