Благання, -ня, с. Мольба, моленіе. Господеві моя дяка, що почув моє благання.
Де́ржаво, -ва ср. То же, что и держава 1, а также вообще то, что помогаетъ держаться, удерживаться вмѣстѣ. Нема соломі держава доброго, тим і сунеться з криші: треба притужити.
Жовточере́вий, -а, -е. Желтобрюхій. Кокотить, як Бойко жовточеревий.
Коротко нар.
1) Коротко. Гарно, та коротко. Коротко жити. Быть недолговѣчну.
2) Кратко. Тепер скажемо коротко, що Шрам Паволоцький... сим удавсь до Тетері. Ум. коротенько.
Питво, -ва, с. Питье.
Покладатися, -даюся, -єшся, гл. Укладываться, уложиться, быть положеннымъ. Там і попрядеться, і потнеться, і в скриню покладеться.
2) Ложиться, лечь.
3) Условиться, согласиться.
Розбивати, -ваю, -єш, сов. в. розбити, -зіб'ю, -єш, гл.
1) Разбивать, разбить. Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Чорне море вітер-буря колихає, там турецький корабель розбиває. глек розбити з ким. Поссориться съ кѣмъ. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ.
2) Убивать, убить. Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати.
3) Грабить, разбойничать. У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші в. Розбойничок — лихий чоловічок: як вечеріє — коня напуває, а як смеркає — коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця.
4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи). Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває.
5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить. Зашумів сокіл із-за крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає.
6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить. Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розібє ті чари.
7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ). Стали умисли козацьку голову ключника розбивати.
Сперечатися, -ча́юся, -єшся, гл. Спорить. Та се було тоді, як ми з ним сперечалися за землю. Стара Тихониха трохи сперечалась, а батько згодився.
Титариха, -хи, ж. Жена церковнаго старосты.
Туратися, -ра́юся, -єшся, гл. Медлить? Жеби сме ся не турали, дома нічку ночували.
