Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

цина

Цина, -ни, ж. Олово, цинкъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 429.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЦИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЦИНА"
Антими́нс, -са, м. Антиминсъ. Узяв лядський антиминс із церкви та й привіз до преосвященного. ЗОЮР. І. 263.
Ассафе́т, -ту, м. Ассафетида (Asa foetida), затвердѣвшій млечный сокъ корня Ferula Scorodosma Benth. et Hook u Ferula Northex Boiss. Під ніс їй (хворій) клали ассафету і теплую на пуп сервету. Котл. Ен. IV. 45.
Дрозд, -да́, м. пт. Дроздъ, Turdus vulgaris.
Закану́дити, -дило, гл. безл. Затошнить. Харьк. у.
Китайчаний и китайчастий, -а, -е. = китаєвий. В китайчаних штанях. Сніп. 134. Взяв штани я китайчасті. Сніп. 124.
Підосінь, -ни, ж. Начало осени. Харьк.
Позаброджувати, -джую, -єш, гл. = позабовтувати.
Порошниця, -ці, ж. Пороховница. Шух. І. 230, 231.
Поширочити, -чу́, -чи́ш, гл. = поширити.
Тета, -ти, ж. Тетя. Желех. Ум. тетка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЦИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.