Виснитися Cм. висинатися.
Глузик, -ка, м. Мелкій известковый дутикъ, попадающій въ гончарное издѣліе.
Головкате письмо. Родъ орнамента при украшеніи гуцульскихъ издѣлій.
Карабель, -бля́, м. = корабель. Ум. караблик.
Кидати, -даю, -єш, [p]одн. в.[/p] кинути, ки́ну, -неш, гл.
1) Бросать, кидать. Та й почав мені кидати у пазуху п'ятаки з обох кишень. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Ой взяли го за реберні та й кинули через дверці.
2) Оставлять, бросать, переставать. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Кидай... вечеряти: час на коня сісти.
3) — воду. Качать насосомъ.
4) — кров. Дѣлать кровопусканіе.
5) — сіно. Подавать сѣно при укладываніи его въ стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать.
6) — лихом об землю. Забыть о горѣ, пренебречь имъ. Кинь лихом об землю та давай погуляєм.
7) кинути оком. Взглянуть, завидѣть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась.
8) кидати хляще́м. Бросать въ безпорядкѣ, какъ попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю.
Меке́кати, -ке́чу, -чиш, гл. = мекати. Або нявчить по котячи, або мекече по ягнячи.
Пасклин, -на, м. Клинъ, которымъ коса прикрѣпляется къ косовищу.
Пестунчик, -ка, м. Ум. отъ пестун.
Плоскінка, -ки, ж. = плоскінь.
Хавав меж., выражающее крикъ перепела. Ховав! — крикнула пані Висока з-за листу і таки справді злякала молодих людей.
