Безконечне нар. Безконечно.
Гри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. 1) Грызть, кусать. Нехай коза іде билини гризти. Кістки гризти. 2) Бранить, пилить. Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гри́зти го́лову. Распекать, бранить, пилить. Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Увійшов старий чогось у хату, а вони й почали гризти йому голову. 3) Мучить, гнести, не давать покою. Совість не дає мені спокою: гризе мене і день, і ніч. Гризе мене одна думка. 4) Тереть, жать, (ногу, объ обуви). Коли б мі гриз чобіт, то б і не жаль, а то ходак та й ще не так.
Гудзь и гудзя́! II меж. = Гуджа.
Докупля́ти, -ляю, -єш, гл. = докуповувати.
Зіста́вити Cм. зіставляти.
Катеринка, -ки, ж.
1) Шарманка. В шинку голосить, та вже не своїм голосом катеринка. Чути: катеринка грає.
2) Воротъ для притягиванія якоря на плоту.
Лапай, -пая, м. Съ большими неуклюжими лапами, руками. Золотонош. у.
Перевершити Cм. перевершувати.
Спідсісти, -сяду, -деш, гл. — кого. Занять чье мѣсто, замѣнить кого.
Шугнути, -гну́, -не́ш, гл. 1) Полетѣть съ шумомъ; переносно: быстро двинуться, броситься. Вони, мов те вороння, так і шугнули на ростіч. Устала з труни та як шугне по церкві. Люде так і шугнули од тих дверей. 2) Упасть въ яму. Шугнув у провалля, аж зашуміло. 3) Вспугнуть, согнать (птицъ). Шугнув горобців.
