Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бурьовий, -а, -е. Относящійся къ бурѣ. ЕЗ. V. 52.
Зарі́жок, -жку, м. У кожевниковъ: при разрѣзываніи кожи поперечными кусками на семь кусковъ (начиная отъ хвоста) заріжок — послѣдній кусокъ, находящійся передъ рогами. Сумск. у. (Ефименко).
Здовжи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Сдѣлать длиннымъ. Аф.
Кимнях и ким'ях, -ха, м. = кімнях, кім'ях.
На́зва, -ви, ж. Названіе, наименованіе. К. Бай. 34.
Понапускати, -каю, -єш, гл. Напустить. І щук звелів у став понапускати. Гліб. 42. Сякий-такий бродяг понапускав. Чуб. II. 330.
Приглухнути, -ну, -неш, гл. Немного оглохнуть. Желех.
Рокове, -вого, с. Годичный сборъ, собираемый съ прихожанъ священникомъ. Шерть-верть, бери чверть — вийшло рокове. Ном. № 217.
Торкати, -ка́ю, -єш, сов. в. торкнути, -ну, -неш, гл. 1) Трогать, тронуть, задѣвать, задѣть, толкать, толкнуть. Торкни його, нехай не дрімає. Не гавкайте, собаченьки, я вас не торкаю. Грин. III. 284. Хто торка, тому відчиняють. Шейк. 2) Попивать, выпить. Торкаючи потроху гарну варенуху, кожний росказував про своє перше життя. Стор. МПр. 154. 3) торкай! Трогай! (Приказаніе кучеру). Сим. 57. Сів на бричку: «Торкай!» І тільки закурилось. Св. Л. 169.
Щикати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] щи́кнути, -ну, -неш, гл. = икати, икнути. Желех.