Байдачний, -а, -е. Принадлежащій, свойственный байдаку.
Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Гро́зьба́, -би́, ж. = Грізьба. Ні прозьби, ні грозьби не чув. Та й просила нас грозьбою і прозьбою, щоб привезли галочку із собою.
Заша́вкати, -каю, -єш и зашавкоті́ти, -кочу́, -тиш, гл. Зашавкать, зашамкать. Зашавкотів старий.
Зморокувати, -ку́ю, -єш, гл. Выдумать. Ходив собі по вулиці, та ось що зморокував.
Магистра́тський, -а, -е. Относящійся къ магистрату. Осіли на рангових, або на магистратських та на чернечих грунтах. Мовник магистратський.
Проїхати Cм. проїздити.
Розгризтися, -зуся, -зешся, гл. Разсориться. Вона ж як та собака розгризлась з усіма родичами.
Столичний, -а, -е. Столичный.
Тесівниці, -ць, ж. мн. Гладкія скалы.
