Дурно́та, -ти, ж. 1) Глупость. 2) соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй.
Забрьо́хувати, -хую, -єш, сов. в. забрьо́хати, -хаю, -єш, гл. Замачивать, замочить, забрызгивать, забрызгать грязью (платье).
Керманич, -ча, м. Рулевой, кормчій на суднѣ, плотѣ. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають.
Понамокати, -каємо, -єте, гл. Намокнуть (о многихъ).
Почуманіти, -ніємо, -єте, гл. Одурѣть, потерять сознаніе (о многихъ).
Струччя, -чя, с. соб. отъ струк.
Фикати, -каю, -єш, гл. Фыркать, сердиться. Ти, мамонько, не фикай, лем ладоньку напихай.
Чинка, -ки, ж. Выдѣлка кожъ.
Шелеснути, -сну, -неш, гл. 1) Однокр. отъ шелестіти. Зашелестѣть. Водою іде — не хлюпне; очеретом — не шелесне. 2) Плеснуть, упасть въ воду съ шумомъ. Треті півні кукуріку — шелеснули в воду.
Щадок, -дку, м. Потомокъ.