Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гостри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Шевч. Гостри́ти зу́би. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Ном. № 3832. Вони на нас зуби гострять. Рудч. Ск. Гостри́ти о́чі, язики́. Острить зубы, замышлять противъ кого. І ворог мій на мене очі гострить. К. Іов. 36. Язики на мене гострять. К. Псал. 313.
Закаламу́тити Cм. закаламучувати.
Зано́за, -зи, ж. = заніз.
Заскорби́ти, -блю́, -би́ш, гл. Опечалить. Увійде в хату з молитвою — не звеселить, а заскорбить. Г. Барв. 149.
Перешкварчати, -чу́, -чи́ш, гл. Перестать шипѣть на огнѣ.
Прочистити, -ся. Cм. прочищати, -ся.
Росплинутися, -нуся, -нешся, гл. = роспливти́ся. Чуб. І. 313.
Санка, -ки, ж. 1) Полозь. Брацлав. у. 2) мн. Санки. Запряжу я коня в санки та поїду до коханки. Чуб. V. 43.
Учений, -а, -е. Ученый. Вченому світ, а невченому тьма. Ном. № 6015.
Хижний, -а, -е. Относящійся къ хиж'ѣ, то-же, что и хижечний.