Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Згороди́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Загородить. Не одна баба город згородила. Ном. № 2586. 2) Соорудить, воздвигнуть. Бо хотять же нас поглотити, піч огненну згородити. Чуб. І. 169.
Зруйнуватися, -нуюся, -єшся, гл. 1) Разрушиться, разориться. Зруйнувався зовсім будинок. 2) Разориться, потерять имущество. Пан не зруйнується, як скількись кліток поля перелітує пустирем. О. 1862. IV. 105.
Нечутно нар. Неслышно.
Розвештатися, -таюся, -єшся, гл. Постоянно шляться, бродить.
Спопувати, -пую, -єш, гл. Провести жизнь въ санѣ священника. Инший спопує або здякує собі, а військовим москалем не буде; цих часів з жадної статі у москалі беруть: з міщанської статі, з мужичої, з панської, з купецької і з духовної статі. Васильк. у.
Тонути, -ну, -неш, гл. Тонуть. Що в воді не тоне, а в землі не гниє? Ном. № 306, стр. 299.
Увити, -ся. Cм. увивати, -ся.
Уштурити, -рю, -риш, гл. Всунуть. Вх. Лем. 401.
Хабалка, -ки, ж. = хибалиця. Желех.
Худніти, -нію, -єш, гл. = худнути. Після дороги воли похудніли. Черк. у.