Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Возовий, -а, -е. 1) Телѣжный. Возове колесо. 2) Упряжной. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Мет. 3) Проѣзжій, ѣдущій возомъ. Да брали мито-промито: од возового по пів-золотого, ой пішого пішеницї по три денежки мита брали. АД. ІІ. 21. 4) шлях возовий. Проѣзжая дорога. Канев. у.
Дідусі́в, -се́ва, -ве Дѣдушкинъ.
Нацюцяти, -цяю, -єш, гл. Дѣтск. Намочить. Зміев. у.
Начепляти, -ля́ю, -єш, гл. Нацѣплять во множествѣ. Рудч. Ск. І. 189. Начепляла собі такого багато намиста, що й шия вгинається. Нацепляла кораликів, щоб її любили. Чуб.
Подавання, -ня, с. Подаваніе, подача.
Подіватися, -віємося, -єтеся, гл. Задѣваться (во множествѣ). А коні не знати де подівались. Рудч. Ск. І. 112.
Проміркувати, -ку́ю, -єш, гл. Размышлять извѣстное время.
Спичастий, -а, -е. Остроконечный.
Халясувати, -сую, -єш, гл. Танцовать, плясать. (Дяк) ну гоцака садити. Тільки борода та коса майтолає, а він так халясує, так халясує. Мир. ХРВ. 258.
Щасливити, -влю, -виш, гл. Осчастливливать. Благословля Господь покірних, великих і малих щасливить. К. Псал. 265. Щасливить поглядом і поглядом карав. К. МБ. XII. 269.