Байдики, -ків, мн. Баклуши; употребл. только въ формѣ байдики бити — бить баклуши, баклушничать. Тобі б тільки лежати та байдики бити.
Забре́нькати, -каю, -єш, гл. Зазвенѣть, забренчать. Став брать ту скрипочку та якось і забренькав струнами.
Згра́я, -раї, ж. Толпа, скопи ще; шайка. За ним, було, ціла зграя людей: і охотничі, і псарі, і доїжджачі. Кидав п'яній зграї золоті червінці.
Кашоварість, -рости, ж. Кашеварство. Да возьмемо, братця, по семеро молодців, а по восьмому, братця, за для кашоварости.
Князьок, -зька, м. Ум. отъ князь.
Мі́рний, -а, -е. Умѣренный, средній. Оце мірні огірки — саме добре квасити.
Опам'ятуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Прійти въ сознаніе, очнуться. Голова у мене закрутилась, не опам'ятувався, як він мене і на сей світ виніс.
Пустий, -а́, -е́ 1) Пустой. 2) Пустой, глупый, безсодержательный, легкомысленный. Да ти пусту оце бесіду звів. А в козака розум пустий; хоче дівку з ума звести. 3) Ненужный, безполезный. Пусте зілля. Сорная трава.
Фласкати, -каю, -єш, гл. Бить по лицу.
Царя, -ряти, с. = цареня.