Відвідини, -дин, ж. мн. Посѣщеніе. Ще більшого жалю завдав їй своїми одвідинами.
Відчай, -чаю, м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пустити на одчай божий, — на одчай душі. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя.
Вірне нар. = вірно.
Грязи́ти, -жу́, -зи́ш, гл. Грязнить.
Дебела́стий, -а, -е = Дебелий.
Дівча́, -ча́ти, с. Молодая дѣвушка; дѣвочка. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Ум. Дівча́тко, дівча́тонько, дівча́точко. мн. Дівча́та, дівча́тка, дівча́тонька, дівча́точка. Дѣвушки, дѣвочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодиї дівчата зачнуть голосити.Коли родяться більш хлопчаки, ніж дівчатка — війна буде.
Морга́ння, -ня, с. Морганіе, миганіе.
Полокати, -каю, -єш, гл. Мыть, полоскать. Полотна пшениця.
Топтуватий, -а, -е. Плотно набитый, натоптанный. Великий дуб, та дупловатий, а малий, та топтуватий.
Чубатий, -а, -е. Хохлатый. Чубатий іде — лихо за собою несе. Кури чубаті. чубаті уставки. Уставки съ особаго рода вышивкой. Ум. чубатенький.