Вести, веду, -деш, гл.
1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона.
2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвившіся! Як же він високо веде.
3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою.
4) — нитку. Выводить нитку.
5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела.
6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести.
7) — танок. Cм. танок.
Зглузува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Осмѣять. Осміяне, зглузоване йде.
Патлашки, -шок, ж. мн. Родъ растенія. Ой на горі, на горі зацвіли патлашки.
Повідставляти, -ля́ю, -єш, гл. Отставить (во множествѣ). Повідставляй горщики від жару.
Поприробляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и приробити, но во множествѣ.
Потугішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться туже.
Прямець, мця́, м. Прямая линія. Ось дивись на крокву! ба, де прямець од крокви.
Саранячий, -а, -е. Саранчевый.
Сторіки, -рік, ж. Сотни рѣкъ. І потече сторіками кров у сине море.
Татарчин, -на, -не. Принадлежащій татаркѣ.