Забундю́читися, -чуся, -чишся, гл. Заважничать.
Кушка, -ки, ж. 1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ вухо, которое затыкается за поясъ косца. такъ называется ведро, въ которомъ лежитъ въ водѣ брусокъ. 2) Носъ (на бурсацкомъ жаргонѣ). А ніс хиба кушка? — У нас кушкою зветься. (Отвѣтъ бурсака).
Метну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ метатися. Броситься, устремиться. Метнулась я та двері всі попричиняла. До ляса мов ляхи метнулись. Бог не попустив великого гріха, так ви метнулись тоді старого чоловіка обіжати.
Пасічити, -чу, -чиш, гл. Чистить, приготовлять новину подъ посѣвъ.
Пізнавати, -наю́, -єш, сов. в. пізна́ти, -на́ю, -єш, гл. Узнавать, узнать. Ой як би я зозуленька, ой крилечка мала... то б я свого миленького по шапці пізнала. З ким жити, того й пізнавати.
Подіватися, -віємося, -єтеся, гл. Задѣваться (во множествѣ). А коні не знати де подівались.
Познаходити, -джу, -диш, гл. Найти (во множествѣ). Прадід усе те познаходив.
Слух, -ху, м.
1) Слухъ. Слухом ніколи не слихано, да й видом ніколи не видано, щоб такая буря злая на козаків так моцно виступала й уставала.
2) Вѣсть, слухъ. Прийшли слухи до милої, що милого вбито.
3) мн. Уши. Зараз одчинились йому слухи. Заячьи уши. Знає свиня, — шанувавши сонце святее, образи святії і слухи ваші, — що перець.
Спокушатися, -шаюся, -єшся, сов. в. спокуситися, -шуся, -сишся, гл. Впадать, впасть въ искушеніе.
Тягтися, -гнуся, -нешся, гл. 1) Тянуться, тащиться. Ще й у всіх ззаду тяглися довгі хвости. Тягнеться мій Омелько шляхом. 2) Тянуться, стараться не отстать отъ кого. За багатими не тягтись. 3) Продолжаться, длиться. Як насолили багато огірків, до ще й весною тягнуться. Війна.... тігласі більш як рік.