Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Бірок, -рка, м. Ум. отъ бір.: сосновый лѣсокъ. В бору, в бору, в бірку та й будує мій миленький комірку.
Віжечки, -чок, ж. мн. ум. отъ віжки.
Ґерґе́лі, -лів, м. мн. Гуси крупной породы.
Дохну́ти 2, -ну́, -не́ш, гл. Вздохнуть. Подививсь на мене, дохнув і його не стало.
Обдутися, -ду́юся, -єшся, гл.
1) Распухнуть, раздуться. Увесь обдувся як барило. Він од горілки ввесь обдувся.
2) Опиться. Обдувся води, аж боки росперло.
Панити, -нить, гл. безл. Нравится. Не панить. Не нравится.
Пец меж. = пуць. Коршак ле́тає, ле́тає, а далі пец на землю.
Підрізка, -ки, ж. Мѣтка на ухѣ овцы: отрѣзано полъ уха.
Повдаватися, -даємо́ся, -єтеся, гл. То-же, что и удатися, но о многихъ или многомъ. Діти ж пак у його повдавались ледачі.