Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вутінка, -ки, ж. Ум. отъ вутка.
Вуянка, -ки, ж. = вуйна. Желех. Ум. и ласк. вуяня. (Галиц.).
Загалу́нюватися, -нююся, -єшся, сов. в. загалу́нитися, -нюся, -нишся, гл. 1) Вымачиваться, вымочиться въ растворѣ квасцовъ. Аф. 2) Переносно: выпивать, выпить лишнее. Ще добрі люде з церкви не вишили, а він уже й загалунився. Аф. Оце якось я в шинку був загалунивсь, то й пропив чимало грошви. Екатер. г.
Затерча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. О поющемъ соловьѣ: дробью разсыпаться. (Соловейко) защебече, затерчить. Кв. I. 29.
Згорба́тіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться горбатымъ. Черк. у.
Лиху́н, -на, м. Лѣнтяй, лежебока. Шух. І. 33.
Непогодний, -а, -е. Ненастный.
Обітерти Cм. обтирати.
Перевішати Cм. перевішувати.
Шугати, -га́ю, -єш, гл. 1) Летать, летать, производя шумъ. Де в полі труп, там і орел шугає. К. Іов. 90. Коли галич у повітрі шугає — буде хуртовина. Грин. І. 254. 2) Дуть сильными порывами. Такий вітер цілий день шугав. Н. Вол. у. 3) Очищать зерно отъ пыли. Треба пшеницю шугати. 4) Ходить большими шагами. Он дивись, як шугає, мов та чапля на болоті похожає.