Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

муничитися

Муни́читися, -чуся, -чишся, гл. Церемониться. Бери бо лускай насіння; ще й муничиться. Черном.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 454.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУНИЧИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУНИЧИТИСЯ"
Братина, -ни, м. = братуха. О. 1862. ѴІІІ. 25.
Гардеман, -ну, м. = гардаман. Напилам ся гардеману. Чуб. IV. 513.
Гидкість, -кости, ж. Гадость. Левч. 25.
Жо́втість, -тости, ж. = жовтина.
Нільга нар. Нельзя. Одно я серце маю, — нільга ним ділиться. Мкр. Н. 39.
Полохливо нар. Пугливо, робко.
Прорвати, -ся. Cм. проривати, -ся.
Ствердіти, -ді́ю, -єш, гл. Отвердѣть. Земля вже стверділа. Рк. Левиц. Стверднути, дну, неш, гл. = ствердіти. Желех.
Українець, -нця, м. Украинецъ. Сами ж себе ми зовемо українцями, та рідну землю Україною. К. Хм. 9.
Чепурун, -на, м. Опрятный человѣкъ; франть. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась. О. 1862. VIII. 15.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МУНИЧИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.