Верхнина, -ни, ж. Сливки. Ум. верхнинка.
Гнітисрака, -ки, об. Упорный, несговорчивый человѣкъ. Торгувалась, торгувалась — так і копійки не спуска; та я його вже давно, знаю він такий (вона така) гнітисрака.
Займа́ння, -ня, с. 1) Троганіе. 2) Затрагиваніе, задѣваніе. Займаєш людей, — вилізе тобі Колись те займання боком. 3) Занятіе (чего) 4) Захватъ. У полон займання. 5) Загоняніе, заарестовываніе домашнихъ животныхъ, пойманныхъ на потравѣ. Краще б я й не займав тих волів, а шо з того займання тільки клопоту мені та сварки з людьми.
Заторохті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) = заторохкотіти. Заторохтів возом по бурку. 2) Быстро и громко заговорить. «Січовик! січовик!» заторохтіли молодиці. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її.
Кіготь, гтя, м. Коготь. Здається й мала пташка, та кігті гострі.
Кудерь, -дря, м. 1) Локонъ, кудря. Употребляется болѣе во мн. кудері и кудрі. Золотою гребіночкою кудрі росчесав. Від роскоші кудрі в'ються, від журби січуться. 2) Самый верхній кудрявый или загнутый конецъ верхушки дерева (употребляется больше въ Ум. формѣ). Ум. кудерець, кудрик, мн. кудерьки, кудречки, кудроньки. Сам верхний конецъ смереки се когутик.... Когутик закривлений се кудрик. Росте деревце тонке-високе, а на вершечку кудеревеньке, а в тім кудерці золоте крісельце. Кудерьки чеше.
Перещик, -ка, м. Наростъ на древесномъ стволѣ въ видѣ кольца.
Полюдніти, -ні́ю, -єш, полюднішати, -шаю, -єш, гл.
1) Сдѣлаться человѣчнѣе. То він уже тепер неначе трохи полюднів, а ню спершу був такий, як той звір.
2) Возмужать.
3) Сдѣлаться люднѣе.
Руїнний, -а, -е. Разрушительный. Впинили від лютої руїнної роботи. Кохається в руїнних ідеалах.
Хмизина, -ни, ж. Одинъ прутъ изъ хмизу, а иногда тоже, что и хмиз. «Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом». — А я ж тую хмизину одкину, таки тебе дівчину покину. Ум. хмизи́нка.
