Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бер! Ii меж = бирь. Вх. Зн. 2.
Вигубляти, -ля́ю, -єш, гл. = вигублювати. КС. 1882. IX. 588.
Відтобурчити, -чу, -чиш, гл. = видстовбурчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме. Рудч. Ск. II. 112.
Воляр, -ра, м. Воловій пастухъ. Kolb. І. 68. Ай лем почав воляр трубить, почало ся дівча будить. Гол. IV. 519.
Дуб'Я́к, -ка́, м. = дубняк? Гайда, гайда, дівча, гайда! де ж я тебе завтра знайду: чи в дуб'яках, чи в кропиві? Чуб. V. 97. Ум. дубячо́к. Рк. Макс.
Льо́лька, -ки, ж. Ум. отъ льоля.
Очиншуватися, -шуюся, -єшся, гл. Поселиться на чьей либо землѣ на чиншевомъ правѣ. Очиншувались — тепер день і ніч кленуть свій дурний розум. О. 1862. IV. 105.
Півголосом нар. Въ полголоса. Желех.
Підстрючити Cм. підстрючувати.
Фуярити, -рю, -риш, гл. Говорить, дѣлать глупости. Вх. Зн. 75.