Вилабудатися, -даюся, -єшся, гл. Съ трудомъ выбраться изъ чего.
Губерна́торський, -а, -е. Губернаторскій. Пійшла.... до губернаторського дому.
Клюга, -ги, ж. Металлическій наконечникъ копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані... — І в мене клюга за халявою... — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх по́рано ще... Кете сюди, позасовуємо під сіно. — Люде достають із кишень і з-за халяв клюги тисовії.
Ле́скіт, -коту, м. и пр. = ло́скіт и пр.
Намітча́ний, -а, -е. Сдѣланный изъ ткани для намітки.
Погоріти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Погорѣть, сгорѣть. Погоріли степи, поля і зелені байраки. Торік ми погоріли та оце й досі на хату не стяглися — у брата живемо. 2) Побагровѣть. Зоря погоріла дуже на вітер. 3) Загорѣть. Од сонечка погорів, од вітречко, почорнів.
Правувати, -вую, -єш, гл. Управлять. Правувати човном. Правують пани добре.
Пристріт, -ту, м. Болѣзнь, происходящая, но понятіямъ народа, отъ дурной встрѣчи, сглазъ: лихорадочное и горячечное состояніе съ тошнотой, ломотой, коликами. Ув. пристрітище.
Сотатися, -та́юся, -єшся, гл.
1) Мотаться. Запхай кінці в середину, щоб не соталось. Його слова лилися з уст одно за другим, неначе соталися низкою.
2) О людяхъ: сновать. Довгенько треба сотатись поміж хатки, нім доберемся до міста.
Тмин, -ну, м. Раст. Carum Carvi L.