Гаїна, -ни, ж. = гай. В зеленій геїні, при низькій долині, козак грає і співає о любій дівчині.
Грюзь, -зі, м. Грузила изъ камней, привязанныя внизу невода.
Заливни́й, -а́, -е́. 1) О смѣхѣ: сильный, перекатистый. Почувся її заливний... регіт. 2) О дождѣ: проливной. Заливний дощ був у нас позавчора.
Золотіти, -тію, -єш, гл.
1) Блестѣть какъ золото. На токах золотіють скирти. Глина така жовта, аж золотіє.
2) Обогащаться. Доля йому щиро служила, — так і золотів, так і золотів.
Лупа́ти 2, -па́ю, -єш, гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав.
Наслинювати, -нюю, -єш, сов. в. наслинити, -ню, -ниш, гл.
1) Наслюнивать, наслюнить, смачивать, смочить слюной.
2) Слюнявить, наслюнявить.
Опачина, -ни, ж.
1) Весло на гребномъ суднѣ. Половину козаків у окови до опачин посади.
2) Тонкая и длинная связка хворосту; также связка лозы или камыша, вставленная въ кучу бураковъ для вентиляціи. Треба опачини — мостити греблю.
Пообскрібати, -ба́ю, -єш, гл. Оскресть (во множествѣ).
Приплющувати, -щую, -єш, сов. в. приплю́щити, -щу, -щиш, гл.
1) Сплющивать, сплюснуть, сдавить.
2) Прижмуривать, прижмурить глаза.
Угороджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. угороди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Вонзаться, вонзиться.