Бескидський, -а, -е. Относящійся къ бескидам.
Жа́ління I, -ня, с. Жаленье.
Засмутні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Опечалиться.
Зди́рство, -ва, с. Грабежъ, обирательство; вымогательство. Метнувся на здирство і душегубство ляхів та жидів.
Їхати, -їду, -деш, гл. Ѣхать. Хто їде, той не йде, хто робить, — не гуляє. Сивим конем їде. Їхав верхи пан хорунжий. Така зіма, що не знаєш, чи возом, чи саньми їхати. Спершу машиною їхати, а далі вже кіньми до села. Морем три дні їхали.
Мурми́ло, -ла, м. = мурло. Чи чуєш ти, мурмило?
Позастругувати, -гую, -єш, гл. Застрогать (во множествѣ).
Похрумкати, -каю, -єш, гл. = похрумати.
Поцят, -ти, ж. Что либо особенно красивое. Яка поцят яліця!
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Ви ж було раненько встаєте. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Кругом аж курява вставала. Встає хмара з-за лиману. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Син устане на батька, а батько на сина. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає.
