Виховання, -ня ср. Воспитаніе. Виховання і чоловіка і народу з матірньої мови повинно починатися.
Дово́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. довести́ся, -ду́ся, -дешся, гл. 1) Приходиться, придтися, случаться, случиться, выпадать на долю (безлично). На довгім віку усього доведеться. Не довелось свині на небо дивиться. Так нам довелося. Чує, чує материне серце, яка доля доні доведеться. Чаруй, чаруй, дівчинонько, коли довелося, — уже твоє біле личко з моїм понялося. Доведеться ледачому всю правду сказати. 2) Слѣдовать (къ полученію). Заплатив два рублі, а ще доводиться йому шість. 3) Доставаться, достаться. А їй довелась запаска гарна. Сама, дівко, не вгадала, кому доведешся. 4) Приходиться, придтися, стоить. Бідна козацька голово! Оттак то завсегда доводиться нам та честь та слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що блищить, сияє, а в серце ніхто не загляне. 5) Только несов. в. Приходиться (какимъ либо родственникомъ). А Сомко.... доводиться Юрасеві дядьком.
Застраши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Испугаться, устрашиться.
Зморхнутися, -нуся, -нешся, гл. Сморщиться.
Лупи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. 1) Спадать (о корѣ), лупиться (о кожѣ), шелушиться. Лупляться ноги, що все в воді. 2) Выходить изъ яйца (о птенцахъ).
Набува́тися I, -ва́юся, -єшся, сов. в. набу́тися, -бу́дуся, -дешся, гл. 1) Пріобрѣтаться, пріобрѣсться. 2) Преимущественно только въ с. в.: Прожить, пробыть достаточно долго. Ні я нажилася, ні я набулася. Не довго я у свого батечка набувся. Вже ж я на полі набувся, буйного вітру начувся. 3) Въ : Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться, — т. е. долго ожидать, пока обѣщанное сдѣлается. 4) Пить, напиться (водки).
Напі́рник, -ка, м. 1) Исподняя наволока пуховика, подушки. 2) Пеналъ.
Одягало, -ла, с. Одежда. Лахматину де найде, приволоче, — тим і прикриє своє тіло. А то нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було.
Пережовтити, -вчу, -тиш, гл. Слишкомъ пожелтить.
Сабашувати, -шую, -єш, гл. О евреяхъ: праздновать субботу.
