Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Богобійно нар. Богобоязненно.
Борідка, -ки ж?. 1), Ум. отъ борода. Левиц. Пов. 179. Його брівоньки — так, як шнурочок, його борідка — золотенькая. Чуб. ІІІ. 208. Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, махнув борідкою, замекав, заскакав. Греб. 362. 2) Нижняя или задняя часть лезвея топора. Сим. 24. Шух. І. 175. 3) Щетка на ногѣ лошади. В пісок ногами по борідки врився (кінь). К. МХ. 24. 4) = бородиця 4. Гол. Од. 36. 5) — царська. Раст. Mirabilis jalapa L. Анн. 217. Од причілка цвів кущ панської рожі, цвіли всякі квітки — й гвоздики, й чорнобривці, й царська борідка, й кручені паничі. Левиц. І. V. 23.
Голоснійшати и голоснішати, -шаю, -єш, гл. Становиться громче, звучнѣе. Разом з пташиними піснями голоснішає пісня дівоча. Левиц. І. 339.
Доо́рювати, -рюю, -єш, сов. в. доора́ти, -рю́, -реш, гл. Допахивать, допахать. Чи доорете сьогодні? — Дооремо. Харьк. г.
Заби́йство, -ва, с. Убійство.
Кріпка, -ки, ж. Куропатка. Вх. Зн. 29.
Плугатирь, -ря, м. Пашущій плугомъ работникъ. Борз. у. Уже овечки у чистому полі, уже і плугатарі у толоці. Лукаш. Бідний человік нанявсь плугатирем. Раз він орав... ХС. IV. 30.
Ристю нар. Рысью. Cм. ристь.
Селянин, -на, м. Поселянинъ, крестьянинъ. Ой задумав селянин міщаночку брати, вона йому одказала: «не вмію я жати». Чуб. V. 685.
Слив'янка, -ки, ж. 1) Сливовая наливка. І кубками пили слив'янку. Котл. Ен. 2) Отваръ изъ сливъ. Угор. 3) Сортъ плахты. Чуб. VII. 428. КС. 1893. XII. 448.