мірчий

Мі́рчий, -чого, м. 1) Землемѣръ, межевщикъ. Радом. у. 2) Пріемщикъ сукна на водяной сукновальнѣ. Вас. 173.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 432.

Випадкові слова

Скрашати, -ша́ю, -єш, сов. в. скраси́ти, -шу́, си́ш, гл. Украшать, украсить. К. ЧР. 39. К. Не 109. Красним цвітом іскрашають. Грин. III. 638.

повністю...

Шуствал, -лу, м. Кожаный передникъ. Лубен. у.

повністю...

Нерано нар. Поздно. Калино-малино, чом нерано зацвіла? Чуб. V. 1008. Ум. неране́нько.

повністю...