Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Базарувати, -ру́ю, -єш, гл. = базарювати.
Беґарник, -ка, беґарош, -ша, м. Бродяга. Желех.
Вибростити, -рощу, -стиш, гл. Дать отростокъ. Вх. Лем. 397.
Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Перезлиться. 2) Отпаять.
Жовта́вий, -а, -е. Желтоватый. Желех.
Забрести́, -реду́, -де́ш, гл. 1) Забресть, зайти. Ой ти брів, чорнобрів, чом до мене не забрів? Чуб. V. 1126 — в го́лову. Взбрести на умъ. Робе, що в голову йому забреде. Харьк. 2) Зайти въ водѣ (напр. во время ловли рыбы неводомъ). Аф.
За́пряжка I, -ки, ж. = засмажка. Вх. Лем. 416.
Здо́бич, -чі, ж. Добыча. Рудч. Ск. II. 148. МВ. І. 144. Ділили поміж собою здобич і гроші, що добули од жидів. Стор. МПр. 145. Ум. здоби́ченька. Козацькая здобиченька марне пропадає. Макс. (1849) 62.
Розрив, -ву, м. Раст. Impatiens noli tangere L. ЗЮЗО. I. 125. розрив-трава — въ народныхъ вѣрованіяхъ: трава, обладающая свойствомъ разрывать. Чуб. 1. 66. Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулимо, дак ік нечистому й пороспадаються. К. ЧР. 400.
Хрусткий, -а, -е. Ломкій, хрупкій.