Зотнути, -ну́, -не́ш, гл. = зітнути.
Купка, -ки, ж. Ум. отъ купа.
Напрягти́, -ряжу́, -же́ш, гл. Нажарить. Загадав жінці напрягти сала.
Невчас нар. Не во-время.
Пінити, -ню, -ниш, гл. Пѣниться. Вода так і шумить, хвилями аж пінить.
Подавник, -ка, м. = легкодушник.
Прищикуватий, -а, -е. = прищуватий.
Просміяти, -мію, -єш, гл.
1) Осмѣять. Як би за годинку перед тим Мася побачила, що хто робить такі штукі, сама просміяла б, а тепер ось як!
2) Утратить что изъ за смѣха. А яка ж є доля тієї дівки, що ся сміяла? — Вона свою долю просміяла.
Смикати, -каю, -єш и смичу, -чеш, одн. в. смикнути, -ну, -неш, гл. 1) Дергать, дернуть. За гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Ми сидимо, а він смиче мене за одежу та й пита: чи нема у вас копишника. 2) Выпить. Через край смикнув окаянної варенухи. Добре цівкою смикнув. 3) смикнути лю́льки. Покурить. А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? 4) Тащить, стащить. Стала смикати хазяйське то се, то те.
Черпаковий, -а, -е. Относящійся къ черпаку. черпако́ва хватка. Cм. хватка.