Го́стрий, -а, -е. 1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мала пташка, та кігті гостри. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Гострий шпиль. 3) Сильный, жестокій, рѣзкій. Цур-цурачка — гостра болячка. 4) Рѣзкій, остроумный. Гострий, як бритва. Хоч голий, та гострий. 5) Пронзительный, жгучій. Гострі, чорні очі. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дорогѣ. Дорога гостра не можна їхати. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик.
Зімни́чуватий, -а, -е. Созрѣвающій поздней осенью.
Зубик, -ка, м. Ум. отъ зуб.
Зупинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. зупини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Останавливаться, остановиться, удерживаться, удержаться. Такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов та на хмарі зупинився.
Комашня II, -ні́, ж. соб. 1) Муравьи. Де не взялась та комашня і, чуючи труп, лазила по його виду. 2) Муравейникъ. Як би таку жінку та мені, — я б її у комашню втрутив.
Ле́скіт, -коту, м. и пр. = ло́скіт и пр.
Місто́чок, -чка, м. Ум. отъ міст.
Победрина, -ни, ж. 1) Горизонтальная перекладина, соединяющая два столба, — часть различныхъ снарядовъ: кросен, поколодви, снувавки, струнки. 2) Въ мельничномъ колесѣ то-же, что и перехрестя.
Рятуйточки гл. ум. отъ рятувати. Ох, лишенько! ох, рятуйточки!
Сокотитися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Беречься, остерегаться.