Дово́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. довести́ся, -ду́ся, -дешся, гл. 1) Приходиться, придтися, случаться, случиться, выпадать на долю (безлично). На довгім віку усього доведеться. Не довелось свині на небо дивиться. Так нам довелося. Чує, чує материне серце, яка доля доні доведеться. Чаруй, чаруй, дівчинонько, коли довелося, — уже твоє біле личко з моїм понялося. Доведеться ледачому всю правду сказати. 2) Слѣдовать (къ полученію). Заплатив два рублі, а ще доводиться йому шість. 3) Доставаться, достаться. А їй довелась запаска гарна. Сама, дівко, не вгадала, кому доведешся. 4) Приходиться, придтися, стоить. Бідна козацька голово! Оттак то завсегда доводиться нам та честь та слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що блищить, сияє, а в серце ніхто не загляне. 5) Только несов. в. Приходиться (какимъ либо родственникомъ). А Сомко.... доводиться Юрасеві дядьком.
Дрокови́ця, -ці, ж. Жаркое время въ маѣ и іюнѣ, когда скотъ подвергается нападенію оводовъ и мечется изъ стороны въ сторону (дрочиться). Чого ти головою крутиш, мов той цап у дроковицю?
Матня́, -ні, ж. 1) Средняя часть шароваръ, приходящаяся между ногами, длинная и широкая внизу. В червоних штанях оксамитних матнею улицю мете — іде козак. 2) Средняя углубленная часть невода. Далеко на берег полізла мережа двома рядами, а за нею показалась з води широка матня. попастися в матню. Очутиться въ безвыходномъ положеніи.
Панщанин, -на, м. Крѣпостной человѣкъ.
Пелюха, -хи, ж. Пеленка.
Перепелястий, -а, -е. Имѣющій цвѣтъ перепела, сѣрый.
Полихословити, -влю, -виш, гл. Поругать, поругаться.
Припрохати Cм. припрохувати.
Розборонити Cм. розбороняти.
Тогдий нар. = тоді. Тогдий забравсі жид та й пішов.
