Горі́ння, -ня, с. Горѣніе.
Ґорґо́ля, -лі, ж. Сукъ.
Дзвіно́к, -нка́, м. 1) Колокольчикъ, звонокъ. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. 2) мн. Дзвонки́. Раст. Convolvulus sepium. 3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. 4) = Дзвенкач. Ум. Дзвіно́чок.
Лантушище, -ща, м. Ув. отъ лантух.
Ме́тло, -ла, с. Мѣсто удобное для охоты.
Отруби, -бів, мн. — пилині. Опилки.
Пліт, плота, и пло́ту, м. Плетень, изгородь, сплетенная изъ хворосту; у гуцуловъ изъ горизонтально лежащихъ жердей (ворини), концы которыхъ ущемлены между двумя рядомъ стоящими тонкими и высокими столбами (кілє), верхніе концы которыхъ стянуты сплетеннымъ изъ тонкаго древеснаго ствола кольцомъ (гужва, гуже́вка); нижняя жердь (ворина) для предохраненія отъ гніенія лежитъ на камняхъ, называемыхъ підніжки. пліт вічний. Огорожа сложенная изъ камней. Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. Копитан хоть і подивиться на чоловіка, то неначе собака крізь пліт. Низом, низом по-під плоти, в коноплях сховався.
Похлібити, -блю, -биш, гл. Поддерживать кого, потянуть руку за кѣмъ. Я похлібив за ним.
Торити, -рю́, -ри́ш, гл. = торувати.
Шаткувати, -ку́ю, -єш, гл. Рѣзать (капусту, траву, табакъ и пр.), шинковать, рубить, крошить. Дівчинонька кропиву шаткує, а за нею дитина рачкує. Вдірали січену капусту, шатковану і огірки. Народ пам'ятає, як шаткував своїх заклятих ворогів.
