Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бубна, -ни, ж. = ґуля. Черном.
Вишній, -я, -є. Верхній. Шух. I. 162. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру. Лукаш. 124. 2) Вышній. Господи вишній, чи я в тебе лишній? Ном. № 11729.
Гемонів, -нова, -ве Принадлежащій демону. Бранное слово. Желех.
Дешперува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Отчаяваться. Закр.
Долігливість, -вости, ж. = долегливість.
Набро́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. набрости́тися, -щуся, -стишся, гл. Пустить почки (о деревѣ), налиться (о колосѣ). Ліс набростився. Черк. у. У ячмені колос набростився. Мил. 93.
Поскладати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и скласти, но во множествѣ. Драг. 95. Зараз і задумається і рученята поскладав. Кв. Баранина в горшках поскладена стоїть. Мнж. 130.
Приоколоток, -тку, м. = приколоток 2.
Решітка, -ки, ж. 1) Рѣшетка. Желех. 2) Родъ орнамента въ украшеніяхъ деревянныхъ гуцульскихъ издѣлій (гладкой проволокой, втискиваемой въ дерево): ломаныя линіи, различно пересѣкающіяся и образующая ромбоидальныя клѣтки. Шух. І. 281. 3) Подобный предыдущему орнаментъ при раскраскѣ гончарной посуды. Вас. 184. 4) Родъ вышивки. Шух. І. 157, 158, Kolb. I. 48, 49. 5) Снарядъ для coбиранія черники: родъ совка съ плоскимъ дномъ, наружный край котораго оканчивается зубьями гребня; части: дно — гребінь, бока — обруч, ручка — фіст. Шух. І. 167. 6) Собств. Решотка. Родъ полки подъ шерстобитнымь луком, на которой лежитъ разбиваемая шерсть. Седневъ, Черниг. у. Ум. решіточка. Чуб. VII. 415.
Тутенька, тутеньки, нар. Ум. отъ тут.