Вибір, -бору, м. 1) Выборъ. На вибір дають, на людськую волю: хоч утопись, хоч так загинь. А в лиски-лиски новий двір, чотирі дочки на вибір. 2) мн. вибори. Выборы.
Виновате, -того, с. Долгъ. Сей чоловік косе мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною.
Зе́рня, -няти, с. 1) Маленькое зернышко. Я солому прогортаю, зерняти шукаю. на макове зе́рня́, зернятко. Немножко. Підсунеться хлоп'я на макове зерня. 2) мн. зернята = скраклі (часть ткацк. станка). Cм. скраколь 3. Ум. зернятко, зе́рнячко. Янміннеє зернячко.
Мняси́во, -ва, с. Мясное; мясная пища, кушанье. Столи його погнулись від м'ясива. На обід у запорожців мало подавали м'ясива, а все тілько рибу.
Одві́р 1, -во́ру, м. = Одві́рок.
Повипалювати, -люю, -єш, гл. Выжечь (во множ.).
Поворітьма нар. Ha обратномъ пути.
Рум'янитися, -нюся, -нишся, гл. Краснѣть, рдѣть. Личко рум'яниться.
Хуркнути, -ну, -неш, гл.
1) Порхнуть, броситься. Хуркнула йому відьма, як вітер, між ноги, звалила додолу.
2) Быстро отправиться. А давай хуркнем у Сорочинці!
Чубрій, -рія, м.
1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб.
2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами.
3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.