Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гладити, -джу, -диш, гл. 1) Гладить, равнять. Туди гладь, куди шерсть лежить. Ном. № 5898. гладити дорогу. Выпивать на дорогу. Ном. № 11648. Также: гладити «додому» и «з дому». Св. Л. 146. 2) Переносно: ласкать, лелѣять. Усміх милий, аж по душі гладить, 3) Окончательно очищать отъ шелухи. Просо гладити. Кобел. у. 4) Уничтожать. Господь... гріхи гладить, до неба провадить. Гол. ІІ. 7.
Голомовзик, -ка, м. = голомозько. О. 1861. X. 56.
Дебелува́стий, дебелува́тий, -а, -е.  = Дебелькува́тий.
Заніма́ти, -ся = займа́ти, -ся.
Зичли́вець, -вця, м. Доброжелатель.
Повручати, -ча́ю, -єш, гл. Поручить (многихъ). Нащо ж ви, таточку, сиріт накидали і кому ж ви їх повручали? Мил. 186.
Попідмочувати, -чую, -єш, гл. Подмочить (во множествѣ). Такий дощ лив, ворохи мені на току попідмочувало. Харьк. у.
Поставати II, -стаємо́, єте́, гл. Стать (о многихъ). Поставало їх багато: коли б ще два стало, то й достали б його. Рудч. Ск. І. 7.
Прислухання, -ня, с. Прислушиваніе.
Спосібність, -ности, ж. 1) Пригодность. 2) Случай, оказія.