Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бейкати, -каю, -єш, гл. Кричать на звѣря. Cм. тюкати. Вх. Зн. II.
Вівтарик, -ка, м. Ум. отъ вівтарь.
Глитай, -тая, м. Міроѣдъ, кулакъ.
Головатий, -а, -е. 1) Съ большой головой, головастый. Такий здоровенний, головатий, банькатий, з закорюченим носом. Стор. МПр. 156. Чужі діти череваті й головаті і багацько їдять, а вже мої — як паненята. Ном. № 9240. 2) О растеніяхъ: съ большой головкой, кочнемъ. Капуста головата. Ном. № 261. (Мак) поріс такий головатий. Рудч. Ск. І. 52. 3) Умный, разумный. Рудч. Ск. II. 198. Козарлюга дуже ручий, жвавий, головатий. Мкр. Н. 30. 4) — батько, — та мати. Cм. батько, мати. 5) — круг. Гончарный кругъ извѣстной конструкціи. Cм. круг 11. Вас. 179.
Європе́єць, -пе́йця, м. Европеецъ. Ми вже стали європейцями. Левиц. І.
Збро́я, -ро́ї, ж. Оружіе. То старшая сестра коника виводить, а середульша зброю виносить. Макс. (1849), 7. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208.
Кислище, -ща, с. (ки́шлище?). Стадо, гнѣздо, сборище рыбъ, насѣкомыхъ. Мнж. 184.
Підповня, -ні, ж. Фаза луны: 2-я четверть. Святили воду на підповні. Черк. у.
Поросповзатися, -заємося, -єтеся, гл. Расползтись (о многихъ).
Тигр, -ра, м. Тигръ, Felis tigris. О. 1861. IX. 191.