Дряготі́ти, -гочу́, -ти́ш, гл. Дрожать. Як біжить хто конем по греблі, то аж дряготить гребля вся. Cм. дрягтіти.
Крижмо, -ма, с. Ризки. А кума одріже полотна на крижмо.
Ме́рхнути и мерхти, -хну, -неш, м. = меркти. Зорі мерхнуть.
Моче́на, -ної, ж. Настоенная водка. Будем мочену пити.
Надзюри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Натечь струйкою. Діжка тече, — глянь, скільки подзюрило.
Пустоб'Яка, -ки, об. Пустой, распущен ный человѣкъ. Тілько пустоб'яки жалкують за шинком, а добрий чоловік не жаліє.
Стягти, -ся. Cм. стягати, -ся.
Схибнути, -бну́, -не́ш, гл.
1) = схитнути. Дівчата на мене гукають, — я не чую; котрась мене схибнула за плече.
2) — сло́вом. а) Не сдержать слова. б) Соврать.
Чахниця, -ці, ж. Раст. Linosiris villosa Dc.
Черкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ черкати. 1) Черкнуть, быстро провести одну черту. Черкнув раз пером та й уже. 2) Рѣзнуть. Черкнув ножем, — так кров і бризнула. 3) Выпить сразу. Черкнув чарку, утерся й пішов. 4) Побѣжать, броситься. А я черкну як ластівка та до перелазу. Черкнув із неба, аж курить. 5) Ударить. Черкнув його добре в ухо. Куля мене таки черкнула добре. 6) Бросить, швырнуть. Так черкнув ним (хлопцем) об землю, що аж загуло. Як черкне мене вгору, то я фуркнув як з лука.
