Відвойовувати, -вую, -єш, сов. в. відвоювати, -воюю, -єш, гл. Отвоевывать, отвоевать, добыть силой. Я вас навчив би боронити що одвоювали вам козаки! — Який гаспид одвойовував нам наше добре, опріч нас самих. Царь іде войною на цього самого царя, шоб відвоювати у його другу дочку. Я тебе від смерти відвоював.
Віддалити, -ся. Cм. віддаляти, -ся.
Гайдей, -дея, м. У гуцуловъ: пастухъ рогатаго скота. Cм. гайдай, бовгарь.
Гидити 2, -джу, -диш, гл. Пачкать, марать; переносно: безчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна.
Зсутеніти, -нію, -єш, гл. Стемнѣть. Вже гарненько зсутеніло.
Норовитися, -влюся, -вишся, гл. Капризничать, упрямиться. Недоросток, моя й мати, норовиться.
Перестрелювати, -люю, -єш, сов. в. перестре́лити, -лю, -лиш, гл.
1) Перебивать, перебить выстрѣломъ. Перестрелке зайцеві ногу.
2) Стрѣляя, попадать, попасть дальше предмета. Попович стрелив — гору перестрелив.
Поклонятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. поклони́тися, -ню́ся, -нишся, гл.
1) Кланяться, поклониться. Батькові й ненці поклоняйся. Также: передать поклонъ. Поклоняється бідний невольник із землі турецької, із віри бусурманської, у города християнські до отця, до матусі ...поклоняється голубоньком сивеньким. Козак до дівки ворлами та поклонився.
2) поклонився пані-матці хлібом. Посваталъ дочь.
Псалтирник, -ка, м. Учащійся псалтыри.
Хмарник, -ка, м. Колдунъ, управляющій тучами.
