Безвільний, -а, -е. Угнетенный, лишенный свободы.
Гарчання, -ня, с.
1) Ворчаніе (о собакѣ).
2) = гарикання.
Ірватися, -ву́ся, -ве́шся, гл. = рватися. Як риба в притузі, так розум ірветься. Ой ірветься нам на душі, що всі дівчата хороші.
Кливак, -ка, ж. Клыкъ.
Недугування, -ня, с. Болѣзнь.
Непритаманний, -а, -е. Ненормальный въ психическомъ отношеніи, невмѣняемый. Та шо там у нього питати? Він непритаманний.
Очеретинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ очеретина. 2) Трубка изъ камыша.
Поодинокий, -а, -е. 1) Отдѣльный.
2) Одноконный? Хтось в'їзжає до нас на подвір'є поодинокими саночками сірою конячкою.
Притьмом нар. 1) Безотлагательно, какъ можно скорѣе. Притьмом треба грошей. Щоб притьмом було зроблено. Злякалась миша та притьмом поміж травою, лопушком з переполоху почухрала. 2) Очень, сильно, настойчиво. А їсти притьмом хочеться. Ледві ноги волочить, піт із неї так і тече, притьмом просить музику: «Та годі бо, дядьку!» Тепер ти бачиш сам, що мокрим він рядном напався на тебе і знай верзе притьмом, що... 3) Совершенно, окончательно, рѣшительно, какъ разъ, непремѣнно. Хоч притьмом винен, — каже: ні! Притьмом лежить, каже — стоїть. Притьмом прибрав у свої руки. Притьмом у сій порі прийшов, ні, каже, опізнився. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, все випада таки Рябка притьмом побить. Коли люде косять, заробляють, — йому притьмом у шинок треба йти. 4) Окончательно, рѣшительно; навѣрное. Нехай скаже притьмом. А тут я притьмом знаю, шо не він тут був.
Риштувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Устраивать лѣса.
2) Снаряжать. Гармати да ковані вози в поход риштує. А ну лишень риштуй воза, бо завтра треба вже по снопи їхати. Заходиться риштувать вози в далекую дорогу. Cм. рихтувати.
