Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

увінити

Увінити, -ню, -ниш, гл. Дать приданое.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 311.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УВІНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УВІНИТИ"
Берфела, -ли, ж. и берфело, -ла, с. Часть верклюга. Вх. Зн. 2. Cм. верклюг. Шух. І. 109, 186.
Вихиляси, -сів, мн. Выгибаніе, изгибаніе. Взявшись у боки, робить вихиляси. О. 1862. IV. 18.
Відмести Cм. відмітати.
Каптіти, -пчу, -тиш, гл. Скряжничать. Гроші все збіра, каптить. Зміев. у.
Неможливість, -вости, ж. Невозможность. Желех.
Острів, -рова, м. 1) Островъ. Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться. Рудч. Ск. II. 89. Левиц. Пов. 364. 2) = острева. Желех. Ум. острівець. Левиц. І. 91.
Плюй, плю́я, м. Плевокъ.
Повіджинати, наю, -єш, гл. Сжать за долгъ (многимъ). У кого позичали, — всім повіджинали.
Приведенничок, -чка, м. Ум. отъ приведенник.
Пташня, -ні, ж. Птичникъ, птичій дворъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УВІНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.