Брувинячий, -а, -е. Изъ шепталы.
Брусище, -ща, м. Ув. отъ брус.
Викурювати, -рюю, -єш, сов. в. викурити, -рю, -риш, гл.
1) Выкуривать, выкурить.
2) Выживать, выжить, изгонять, изгнать. І ладаном не викуриш.
Гавкущий, -а, -е. = гавкучий. Отари стережуть бровки кудлаті, гавкущі, злющі.
Забива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заби́ти, -б'ю́, -б'є́ш, гл. 1) Забивать, забить, вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Греблі гатили, кілля забивали. . 2) Забивать, забить, заколачивать, заколотить. Забити дірку. 3) Ушибать, ушибить, зашибить. Впав та так забив коліно, що й ногою не поворухне. Не лізь на колодку, бо заб'єш головку. 4) Убивать, убить. Ой упала Бондарівна близько перелазу: забив, забив пан Каньовський з рушниці одразу. Я нікого не забив, бо сам душу маю. 5) Забивать, забить, запугивать, запугать. Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться. 6) О запахѣ: заглушать, заглушить. Пижмо хоць едло, та усі зілля забиває. 7) Объ огнѣ: тушить, затушить. Чабани забивають огонь свитами. 8) Только сов. в. О поклонахъ: положить. Забий десять поклонів. 9) — ба́ки. Заговорить, сбить съ толку. Не забивай баки! Він йому ні в чому не повірить і баки йому заб'є. 10) — в кайда́ни, в коло́дку, в ди́би, в скрепи́цю. Заковывать, заковать въ кандалы, въ оковы. Взяли його в неволеньку, забили в кайдани. Да узяли Харька, да узяли батька, да забили в колоду. Забили їх у диби. І вдовиченка-ледащицю забили в скрепицю та й повели до прийому. 11) — доро́гу, шлях. Заносить, занести снѣгомъ. Гудили дорогу, забиту та занесену снігом. 12) — па́мороки. Cм. Памороки.
Красоля, -лі, ж. Раст. Настурціи. Tropaeolum majus. От примостилась (муха) на красолі та й думає про те, що як то гарно жить на волі.
Підлизатися Cм. підлизуватися.
Побренькувати, -кую, -єш, гл. Побрякивать. Ой возьму я ключі не побренькуючи.
Рогожка, -ки, ж. Ум. отъ рогожа.
Теліга, -ги, ж.
1) Телѣга. Мій брат Кондрат на горах, на водах, на желізі, на телізі, на рачачій нозі.
2) Деревянный треугольникъ подъ плугомъ. Ум. телі́жка, телі́жечка.
