Вечорина, -ни, ж.
1) = вечір. Хоч не вранці, — в вечорині.
2) = вечеря. Да спасибі, сину, за сю вечорину.
3) мн. Совмѣстный ужинъ невѣсты съ дружками, а жениха съ боярами и со всей свитой — въ субботу. Ум. вечоринка. Коли б мені не тини та не перетинки, ходив би я до дівчини та що вечоринки.
Кахнути Cм. кахкати.
Кволитися, -люся, -лишся, гл.
1) Быть больнымъ, хирѣть. Вона й кволиться вже, — нездужає.
2) Жаловаться на боль. Перед товариством сором кволитися, а дома заляжу до завтрого. Почав кволитись, що в боку болить.
Медовчи́к, -ка, м. Пчеловодъ.
Пестя, -ті Балованное дитя.
Покоржавіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться корявымъ.
Розгудець, -дця, м. Человѣкъ, отговаривающій отъ чего своимъ порицаніемъ. Дасть Бог купця, а чорт розгудця.
Скругляти, -ля́ю, -єш, сов. в. скруглити, -глю, -лиш, гл.
1) Округлять, округлить. Ти мене, мов глину, зліпив, скруглив.
2) Очищать, очистить хлѣбныя зерна вращеніемъ въ решетѣ.
Стожити, -жу, -жи́ш, гл. Складывать въ стоги. Будуть снопоньки як дрібен дожджик, будуть возити, в стоги стожити.
Талалайка, -ки, ж.
1) Болтунья. Баба-талалайка.
2) Особый родъ пѣсни.
