Відхожати, -жаю, -єш, гл. = відходити. Старший брат теє зачуває, до утрені божественної одхожає.
Гляганий, -а, -е и пр = ґляґаний и пр.
Дави́ти, -влю́, -виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах.
Ме́нше нар. Меньше, менѣе. Менше вкусиш, борше лигнеш. Менше з тим. Это не важно! пустяки! Побила? — Побила! — Менше з тим! Ум. меншенько.
Подаруйко, -ка, м. Даритель, кто подарки дѣлаетъ. Подаруйко за кордоном без штанів ходить.
Понапускати, -каю, -єш, гл. Напустить. І щук звелів у став понапускати. Сякий-такий бродяг понапускав.
Серга, -ги, ж. Серьга. Я тобі стьожок, серьог, намиста доброго нанесу.
2) Кольцо, прикрѣпляющее косу къ рукояткѣ. Ум. сере́жка, сережечка.
Скаралуща, -щі, ж. Скорлупа.
Устид, -ду, м. Стыдъ. Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне.
Шалон, -на, м. Эшелонъ. Пятигор. окр.
