Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зватися

Зва́тися, -зву́ся, -зве́шся, гл. Зваться, называться. В тім городі жило Дідони, а ирод звався Карфаген. Котл. Ен. Був собі чоловік, — Остапом звався. Рудч. Ск. І. 63. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море меться, поти серце українське з панським не зживеться. К. Досв. 17.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 128.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВАТИСЯ"
Батя, -ті, м. Ум. и ласк. отъ батько. Батя, батюшка. Гей Богдане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський. Дума.
Гордели́вий, -а, -е. Гордый. Такі се в нас панотчик не горделиві були, не так, як тоті нові панотці. Федьк.
Дошве́ндятися, -дяюся, -єшся, гл. Добродить, дошляться до какого либо времени, до какихъ либо послѣдствій.
Колесувати, -сую, -єш, гл. Колесовать. Відьом же тут колесували і всіх шептух і ворожок. Котл. Ен.  
Піймати, -маю, -єш, гл. 1) Поймать. Упустила соколонька, да вже й не піймаю. Мет. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш, т. е. очень быстрая, увертливая. Г. Барв. 202. Піймали до рук. О. 1862. IX 70. 2) Попасть. Максим пошпурив (на бугая) грудку. Метка рука як раз піймала серед крутого лоба. Мир. ХРВ. 129. 2)облизня. Потерпѣть неудачу, получить носъ.
Скраголь, гля, м. = скраколь.
Тамади нар. = tуди. Вх. Лем. 472.
Хвайда, -ди, ж. 1) Плеть. КС. 1884. І. 29. Ой стоїть пан з нагайкою, отаман з файдою. Чуб. V. 1065. Били її хвайдами: «не йди, бідо, за нами»! Чуб. V. 1164. 2) Польза, прибыль. Хвайда з його громаді є, нема що. Камен. у.
Хватка, -ки, ж. Снарядъ для ловли рыбы: два взаимно перекрещивающихся деревянныхъ обруча (бильце), прикрѣпленныхъ къ ручкѣ (держак); къ обручамъ прикрѣпляется четырехугольная сѣтка. Это хватка черпако́ва въ отличіе отъ хватки стоя́чої, которая опускается не горизонтально, а вертикально внизъ. Браун. 14, 15. О. 1861. XI. 116.
Ходак, -ка, м. 1) Ходокъ. Ходак добрий, до обід буде в Харькові. Харьк. у. Який з мене тепер ходак? Лебед. у. 2) Ходатай, повѣренный. Ананьев. у. 3) Мальчикъ, мальчуганъ. Вх. Лем. 478. 4) Обувь.: а) = постіл. Гол. Од. 75. б) = личак. Гол. Од. 32. Не лупне так ходак, як чобіт. Ном. № 1414. Жеби пес робив, то б і в ходаках ходив. Ном. № 7063. 5) Ходуля. Вх. Уг. 273. Cм. ходлі. Ум. ходачо́к. Kolb. І. 41. Фр. Пр. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.