Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Козловий, -а, -е. Козловый.
Мили́ти, -лю́, -лиш, гл. Мылить, намыливать. Їдна шиє, друга миє, третя поливає, а четверта милом милить, п'ята помилив.
Обемберити, обенбе́рити, -рю, -риш, гл. Бросить оземь съ силой, сильно ударить. Як обенбере ж він його (з себе)!
Поясниця, -ці, ж. Родъ писанки съ поперечной линіей вокругъ.
Притошний, -а, -е. Удобный, подходящій, идущій къ лицу.
Стиски, -ків, м.
1) Стѣсненіе, сжатіе въ груди, удушье. Уроки.... стисками стискали. Як кашель або стиски їх вночі хоть трохи турбували.
2) Родъ ножницъ для стрижки овецъ, безъ колецъ для пальцевъ.
Трактування, -ня, с. Угощеніе.
Уполювати, -люю, -єш, гл. Поймать на охотѣ. Он якого звіра вполювали.
Шабелька, -ки, ж. Ум. отъ шабля.
