Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звеліти

Звелі́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Велѣть, приказать. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 249.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 128.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВЕЛІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВЕЛІТИ"
Блазнувати, -ную, -єш, гл. Дурачиться. Желех.
Гаєчка, -ки, ж. Ум. отъ гайка 1.
Лису́н, -на́, м. Плѣшивецъ. Желех.
Мідя́рня, -ні, ж. Мастерская мѣдныхъ издѣлій. Желех.
Обв'язуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. обв'язатися, -жуся, -жешся, гл. = об'язуватися, об'язатися.  
Ораз нар. = враз.
Плічко, -ка́, с. 1) Ум. отъ плече. 2) Передній окорокъ свиньи.  
Пополамати, -ма́ю, -єш, гл. Ломать много. Що я попотужила, що я попонудила, що я пополамала рук. Г. Барв. 433.  
Рюм, -му, м. Плачъ.
Сидня, -ні, ж. Сидѣніе. Рудч. Ск. II. 208. Це йому так від сидні сталось. 2) Праздное житье. У тестя не буде йому сидні: тесть дурно не годуватиме, скаже: роби.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВЕЛІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.